Хто з нас аб’юзер? Психоаналітичний погляд на тінь кохання

Фрейд говорив: любов і агресія — це два фундаментальні потяги людської природи (Ерос і Танатос). Ми любимо — і в самій любові криється тінь руйнування. Бажання володіти, потреба злитися, ревнощі, контроль — все це інстинктивні залишки того тваринного, яке, за Фрейдом, живе всередині нас.
І якщо любов — це прагнення об’єднатися, то агресія — необхідність відокремитися, заявити про себе. Проблема виникає тоді, коли один потяг повністю підпорядковує інший: коли любов перетворюється на контроль, а агресія — на знищення близькості. Так в нас прокидається аб’юзер.

Коріння аб’юзу майже завжди — в пошкодженому нарцисизмі. Дитина, яка не була помітна, не була прийнята, не отримувала любові без умов, виростає з внутрішньою порожнечею. Вона прагне захоплення, поглинання іншого, щоб хоч на мить відчути себе цілісною. А коли інша людина перестає «працювати на її самооцінку» — виникає злість, ненависть, руйнування.
Нарцисична людина не обов’язково є егоцентричною у явному вигляді. Вона може бути турботливою, жертовною, готовою «все віддати». Але в реальності — вона віддає для того, щоб отримати: любов, контроль, розчинення. Інша людина потрібна їй як дзеркало, а не як окрема особистість.
Фрейд першим описав нарцисизм як етап розвитку — нормальний, але при фіксації він стає патологічним. Пізніше психологи додали: нарцисизм — це захисний панцир навколо пораненого «я». Аб’юзер — це, в першу чергу, людина, яка не витримує своєї вразливості. Робота над нарцисичними патернами часто вимагає глибокої індивідуальної психотерапії, де можна безпечно зустрітися зі своїм болем.

Психоаналітик Ненсі Мак-Вільямс пропонує не звинувачувати, а розуміти. У її діагностиці особистості важлива глибина — що стоїть за діями, які захисні механізми використовує людина.

Основні ознаки аб’юзера з точки зору психодинаміки:

• Нарцисичні риси. Глибока потреба у визнанні, гіперчутливість до критики, зниження емпатії.
• Проективна ідентифікація. Людина несвідомо «вкладає» в іншу свої витіснені почуття: «Ти мене дратуєш», «Ти все псуєш».
• Розділення добра і зла. Аб’юзер ідеалізує і знецінює (спочатку ти досконалість, потім — ніщо).
• Заперечення вразливості. Він не визнає болю, страху, сорому — і тому нападає.

Але важливо: ці ж механізми є в кожному з нас. Аб’юз — це не риса деяких, а можливість кожного. Потрібна мужність, щоб подивитися в це дзеркало.

Аб’юзер не завжди — монстр. Це може бути втомлена мати, яка кричить на дитину, бо сама не витримує тривоги. Це може бути чоловік, який чіпляється за партнера, бо боїться самотності. Це може бути авторитарний начальник, який звик до того, що його цінність — у силі. Але це не виправдання. Це пояснення. Ми зобов’язані помічати, коли біль всередині стає зброєю. Ми не можемо нести відповідальність за чужу психіку, але відповідаємо за свою поведінку. Якщо аб’юзивні патерни проявляються в парі, робота з сімейним психологом допомагає обом партнерам побачити свою роль у динаміці відносин і знайти нові способи взаємодії.

1. Помічати своє «тіньове я». Визнавати моменти, коли ми маніпулюємо страхом, провиною, любов’ю.
2. Назвати свої потреби без насильства. «Мені важливо, щоб ти…» замість «Ти завжди…».
3. Вчитися витримувати вразливість. Плач, страх, образа — це не слабкість, а важливі почуття.
4. Шукати терапію, якщо біль сильніший за нас. Абьюз — це симптом. Лікувати потрібно не тільки поведінку, але і глибинну порожнечу.

Аб’юз — це не ворог поза нами. Це наша тінь. І тільки той, хто здатний зустрітися зі своїм внутрішнім аб’юзером, здатний кохати по-справжньому. Кохати не для заповнення дірок, не заради влади, а з зрілості, де інший — не продовження тебе, а самостійний, цінний світ. Якщо ви відчуваєте, що аб’юзні патерни заважають вашим стосункам, консультація психолога стосунків може стати першим кроком до змін.

Відзнач те, що викликає відгук або повторюється у твоїй поведінці, особливо в близьких стосунках.

🔹 1. Контроль і вторгнення

• Я часто думаю, що «знаю, як краще» для іншого.
• Я відчуваю тривогу, коли партнер/друг приймає рішення без мене.
• Мені складно витримувати, коли у близької людини є особистий час, інтереси, друзі.
• Я «цікавлюся» листуванням, соцмережами, думками без дозволу.

⤷ Якщо більше 2-3 пунктів — варто задуматися про те, чи не паразитує твоє почуття безпеки на чужій свободі.

🔹 2. Знецінення та ідеалізація

• Спочатку я захоплююся людиною, а потім розчаровуюся і відчуваю злість.
• Під час сварки я кажу: «Ти нічого не розумієш», «Ти поводишся як…».
• Всередині мене є установка: «Я краще знаю, я розумніший, я відчуваю сильніше».
• Важко визнавати внесок або правоту іншого.

⤷ Це часто пов’язано з нарцисичною динамікою: від «ти особливий» до «ти ніщо»..

🔹 3. Нездатність визнати вразливість

• Мені складніше сказати: «Мені боляче», ніж — «Ти довів мене!»
• Я уникаю глибоких розмов, коли відчуваю сором або страх.
• Моє перше почуття — роздратування, друге — порожнеча або тривога.
• Я ніколи (або майже ніколи) не прошу про допомогу безпосередньо.

⤷ Прийняття вразливості — перший крок до подолання аб’юзивних патернів.

🔹 4. Очікування злиття / постійної близькості

• Я думаю, що якщо людина мене кохає, вона повинна завжди бути поруч.
• У розлуці (навіть короткій) я відчуваю образу, тривогу, ревнощі.
• Мені важко залишити простір для іншого, не втручаючись.

⤷ Це найчастіше маска страху покинутості, коріння якої сягає раннього досвіду.

🔹 5. Маніпуляції почуттями

• Я можу викликати почуття провини/сорому, щоб домогтися свого: «Раз ти мене любиш…»
• Іноді я навмисно мовчу, ігнорую, щоб покарати.
• Я використовую слабкі місця іншого, щоб утвердитися.

⤷ Навчитися називати свої потреби прямо — акт зрілості. Аб’юз ховається там, де ми несвідомо принижуємо іншого заради «безпеки»..

1. Визнай біль. Абьюз — не про «поганих людей». Це спосіб захиститися від внутрішньої рани або страху.
2. Працюй з виною, а не з самознищенням. Провина — конструктивне почуття, сором — руйнує.
3. Вчися ставити собі питання: «Що я відчуваю зараз?», а не «Чому він так робить?»
4. Прийми терапію, якщо у стосунках весь час боляче. Це вже не спроба зруйнувати, а бажання вирости.
5. Вчися говорити тепло. Доброта — це не слабкість. Це мужність — дивитися на іншого як на рівного.

Share: