Симптоми стресу в чоловіків: як розпізнати приховану напругу

Багато чоловіків живе в образі сильного, витривалого, відповідального. У психології Карла Юнга ця соціальна «роль», яку ми показуємо світові, називається Персона — тобто маска.
Маска сама по собі не є чимось поганим. Вона допомагає жити в суспільстві, працювати, виконувати обов’язки. Але проблема починається тоді, коли людина повністю ототожнюється з маскою і втрачає зв’язок із тим, що відбувається всередині.
Коли чоловікові заборонено бути слабким, втомленим, розгубленим, його жива, вразлива частина не зникає — вона просто йде в тінь.

Тінь у юнгіанському розумінні — це всі витіснені почуття, бажання, страхи, агресія, безсилля, які не вписуються в образ «правильного» себе. І дуже часто саме тіло починає говорити замість них.
У символічному сенсі тіло стає екраном, на який проектується внутрішній конфлікт. Найпоширеніші тілесні знаки стресу у чоловіків:

• виснажлива втома, що не минає навіть після сну;
• напруга в плечах і шиї — ніби постійно доводиться «нести тягар»;
• стиснуті щелепи — стримувана агресія, невиражені слова;
• головні болі та тиск у грудях — внутрішній конфлікт;
• порушення травлення — немовби психіка не може «перетравити» те, що відбувається;
• безсоння — напруга не дозволяє відпустити контроль;
• часті застуди — зниження життєвої енергії.

Тіло не карає. Воно дуже бережно сигналить: «Мені важко. Подивись на мене».

Коли напруга стає надмірною, витіснені частини психіки активізуються. Тінь починає проявлятися через:

• різку агресію або цинізм;
• тривожні думки, внутрішній хаос;
• втрату мотивації та сенсу;
• бажання ізолюватися від людей;
• складнощі в близькості;
• зловживання алкоголем, роботою, мовчанням.

З боку це може виглядати як «зіпсувався характер». Але на глибшому рівні це людина, яка надто довго не мала права бути живою, а лише функціональною.

Те, що не усвідомлюється, не зникає. Воно починає керувати життям зсередини. Коли симптоми ігноруються, психіка підсилює напругу. Стрес поступово руйнує не лише тіло — він віддаляє чоловіка від самого себе.
Карл Юнг писав, що людина стає цілісною тоді, коли починає чути своє несвідоме, а не воювати з ним. Інакше внутрішній конфлікт лише заглиблюється.

Пандемія, війна, невизначеність, втрати, міграція, страх за близьких — усе це діє як колективна тінь, що нависає над психікою.
Навіть найсильніший Его не витримує безперервного тиску без наслідків. Сьогодні багато чоловіків живуть у стані постійної мобілізації. Але душа не створена для нескінченної війни.
Чому чоловіків не вчать справлятися з втомою?
Хлопчиків часто вчать бути сильними, але не вчать бути уважними до своїх внутрішніх процесів. Уразливість стає забороненою. Плач — соромом. Страх — слабкістю. У такий спосіб формується розрив між образом «сильного чоловіка» та живими почуттями.
Карен Хорні в праці «Невротична особистість нашого часу» писала: «Невроз є ціною, яку ми платимо за відрив від свого справжнього Я». Коли людині заборонено бути втомленою, розгубленою, наляканою, вона втрачає контакт із собою — і напруга знаходить тілесний вихід. Чоловік часто виснажується задовго до того, як дозволяє собі зупинитися. І тоді тіло перебирає слово.
Урбанізація та втрата контакту з душею. Швидкість, шум, конкуренція, перевантаження інформацією витісняють тишу — простір, у якому душа може бути почутою. Чоловік стає роллю, функцією, механізмом. Але несвідоме не визнає ролей — йому потрібна жива людина.
Еріх Фромм у книзі «Душа людини» застерігав: «Чим більше суспільство організоване за принципом володіння, тим сильнішим стає внутрішній потяг до деструкції». Байдужість до себе, життя «на знос», хронічна перевтома — це форми повільного саморуйнування. Коли відсутній контакт із глибинним Я, життя втрачає смак, навіть якщо зовні все виглядає «успішно».

У сучасних умовах одним з найважливіших способів профілактики виснаження є баланс.  Не як абстрактна ідея, а як щоденна життєва практика:

• Баланс фізичного і розумового навантаження — не лише працювати, а й відновлюватися. 
• Можливість психічної розрядки — у колі близьких людей або у контакті зі спеціалістом (психологом, психотерапевтом), де не потрібно бути «сильним». 
• Приналежність до чоловічого кола — друзі, знайомі, робочий колектив, де є відчуття плеча, спільності, взаємної підтримки. 
• Право приймати рішення і відповідати за них — це формує внутрішню опору, відчуття контролю над власним життям. 
• Право хотіти — мати бажання, потреби, прагнення і дозволяти собі їх реалізовувати без сорому. 
• Почуття поваги та підтримки, особливо з боку значущих людей і власної сім’ї. 

Саме ці фактори не лише знижують рівень стресу, а й повертають відчуття живого життя, а не постійного виживання. Баланс не знімає напругу раз і назавжди. Він вчить жити з нею без саморуйнування.

Також варто піти до психолога, щоб не ставити жодних діагнозів власноруч, потурбуйтесь про близьку людину- не будьте байдужими.

Звернення до психолога — не ознака слабкості, а спосіб:

• зупинити хронічний стрес,
• не довести його до вигорання, депресії чи психосоматики,
• навчитися витримувати навантаження без саморуйнування.

Звернення до психолога – це дуже делікатна тема — і сам факт, що ти хочеш зробити це м’яко, вже говорить про турботу, а не тиск. Психолог допомагає віднайти сили в собі, дає простір для відновлення психікі, завжди є на стороні клієнта. Знає, як знайти потрібні слова, щоб чоловік відчув в собі опору й бажання жити далі. Також психолог зазделегідь зможе попередити погіршення стану і допоможе припинити регрес, коли вже потрібно буде фармакологічне втручання.
Часто достатньо кількох зустрічей, щоб:

• зрозуміти, що саме виснажує,
• повернути відчуття контролю,
• знайти безпечний спосіб проживати напругу.

Психолог допомагає пройти шлях від втоми до індивідуації.
Індивідуація — це центральне поняття Юнга. Простими словами, це шлях повернення до себе справжнього. Не до ідеальної версії, не до соціального образу, а до цілісності — коли людина поступово приймає і силу, і слабкість, і світло, і Тінь.
Стрес дуже часто з’являється саме там, де життя більше не відповідає внутрішній правді. Тоді симптом стає не ворогом, а вказівником: час щось змінювати.
Стрес — це не завжди про слабкість. І дуже часто — не про «поломку». Це про те, що людина надто довго була сильною, мовчазною, витривалою, але залишалася сам на сам зі своєю втомою.
Якщо цей текст відгукнувся — можливо, це знак не ще сильніше «стискати зуби», а навпаки — дозволити собі бути живим і звернутися до власних справжніх почуттів та потреб.
Якщо ви впізнали у себе симптоми стресу, психолог-психоаналітик у Києві Світлана Павленко готова допомогти: Записатися на прийом

Share: